Традиція косівської мальованої кераміки представлена як невід’ємна частина нематеріальної культурної спадщини гуцулів – етнографічної групи українців, що здавна проживає на території Карпат України та найкраще зберегла свої етнографічні й побутові традиції поряд з іншими субетнічними групами українців.

Ця традиція розвивалась з кінця ХVIII ст. у трьох підгірських центрах: с.Пістинь, м.Косів (з селами Монастирське, Москалівка, Старий Косів, Смодне Вербовець), селище Кути та Старі Кути.

Носіями елемента є творчі родини, майстри міста Косів та прилеглих сіл (Пістинь, Вербовець, Старий Косів), смт. Кути, а також мешканці цих осередків, які активно використовують цей елемент у побуті та визнають його своєю спадщиною.
Традиції косівської мальованої кераміки передаються «від майстра – до учня», від покоління – до покоління в середині однієї сім’ї/родини. Існують цілі творчі династії майстрів цього мистецтва, наприклад сім’ї Цвіликів-Вербівських, Якібчуків-Троців, Тулаїнових-Слави та інші. Діти, що оволоділи знаннями і навичками керамічного промислу від батьків найчастіше пов’язують свою професійну діяльність із елементом, стають художниками-керамістами, гончарами тощо.

Також важливу роль у передачі знань про елемент відіграють музейні заклади, що зберігають колекції косівської мальованої кераміки, зокрема у музеї Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (м. Косів), Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського (м. Коломия), Національному музеї народної архітектури та побуту України (м.Київ), Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (м. Київ), а також інших музеях не лише України, а й світу, наприклад, в етнографічних у музеях Польщі (м. Краків, м. Тарнов, м. Варшава).

Також передачі знань про елемент у громаді (і не лише у громаді, а й для відвідувачів міста Косів, в т.ч. закордонним гостям) сприяють зароджені у Косові етнічні фестивалі, зокрема “Лудинє-фест” та фестиваль-конкурс “Мальований дзбаник”, а також щорічний Міжнародний гуцульський фестиваль.

Такі культурні заходи заохочують відвідувачів до практичного знайомства із елементом через участь у майстер-класах від майстрів – носіїв елемента, а також встановленню професійних контактів і обмінів, як між майстрами міста Косів та з інших міст України, Польщі тощо.

Сьогодні найбільше поширення елемент має у м. Косів та його прилеглих селах Пістинь, Вербовець, Старий Косів, а також у смт Кути. Тут проживають цілі творчі родини й окремі майстри, що носіями елемента. Носіями елементу також виступають майстри, об’єднані у творчі майстерні Косівської регіональної організації Національної спілки художників України, що професійно займаються цим традиційним ремеслом