(185-річчю з дня народження присвячується)
Історія культури нашого краю буде неповною, якщо не згадати ім’я композитора, музикознавця, фольклориста і музичного діяча Порфирія Бажанського.
Народився він 24 лютого 1836 р. в селі Белелуї Снятинського району. З автобіографії відомо, що родина його походила з Наддніпрянщини. Батько був дяком і сина ще в дитинстві навчив нотної грамоти. Але батьки рано пішли з життя, а Порфирія взяла на виховання старша сестра, яка проживала у Верховині.

Зрозуміло, що дитинство і юність круглої сироти не було легким. Вже 16-річним хлопцем, склавши у Чернівцях іспити на народного вчителя, він почав працювати в с. Лючі Косівського району. Через рік дістав нагоду розпочати навчання в гімназії Бучача. 1855 р. переїхав до Станиславова, де в 1861 році закінчив навчання у гімназії. Саме тут, у Станиславівській гімназії, проявився у Бажанського потяг до музики: він брав уроки гри на різних інструментах, був учасником музичних гуртків, хорів. Вступивши до Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, Порфирій Бажанський зміг поглибити свої знання з теорії музики, сольфеджіо, регентської практики, а на життя заробляв викладанням співів у Ставропігійській бурсі. Під час навчання в семінарії з’явилися перші його музичні твори, а також літературно-музичні розвідки в газеті “Слово”. Висвятившись на священника, о. Порфирій Бажанський протягом п’яти років жив у Львові, а потім переїхав до с. Сороків, де мав парафію і міг спокійно займатися творчістю.
Після величезних зусиль української громадськості у Львові 1864 р. був відкритий український театр, і якраз П. Бажанський став одним із перших західноукраїнських композиторів, які писали для театру. В його творчій спадщині переважають музично-драматичні твори, музика в яких ґрунтувалась на народних мелодіях. Публіку приваблювали музичні драми Бажанського. Йому корились різні жанри: опера, мелодрама, оперета, співогра, музична комедія. Відомо, що водевілі “Сузанна” і “Параня” у Львівському театрі були інструментовані для великого симфонічного оркестру.
З 80-х років у Порфирія Бажанського з’являються суто музичні твори для театру, без розмовного тексту, який було замінено речетативами (“Олекса Довбуш”, “Біла циганка”).Композитор вніс свою лепту і в створення національної опери: “Олеся” Бажанського – це друга українська опера після “Запорожця за Дунаєм” Гулака-Артемовського. Прем’єра цього твору відбулася в Стрию 1883 р., відтак у Львові та Калуші. “Олеся” протрималася на сцені кілька сезонів, зокрема завдяки гастролям Львівського театру по містах Галичини, який, крім “Олесі”, репрезентував ще й “Олексу Довбуша”.
Порфирій Бажанський писав оркестрові коломийки, літургії, хорові твори. Скажімо, у відомому збірнику для чоловічих хорів “Боян”, надруковано хор “До бою” на слова і музику П. Бажанського, який і в наш час не втратив мистецької вартості.
Порфирій Бажанський був одним з найбільш відомих галицьких фольклористів другої половини ХІХ-початку ХХ ст. Перший том великої праці о. Бажанського “Збірник русько-народних мелодій” вийшов 1905 р. у Львові. Сюди увійшла перша сотня з зібраних ним галицьких і буковинських мелодій. Друга і третя сотні під назвою “Руськонародні галицькі і буковинські мелодії” побачили світ у друкарні оо. Василіян 1906 р. Наступного року були видані четверта і п’ята сотні “Руськонародних мелодій”. До кожної частини автор написав музикознавчі розвідки: “Про культуру народної музики”, “Про розвиток народної музики на порозі 20-го віку”. Загалом упродовж 1905 – 1912 рр. Бажанський видав сім таких випусків.
Порфирія Бажанського називають одним з перших представників української музичної критики і музикології. У 1890 р. побачили світ праці Бажанського “Історія руського церковного пінія” та “Руськонародна поетична і музикальна ритміка”, в яких він висловлює думки про шкідливість “одягання” народної музики в “чужу західноєвропейську одежу”, що майже цитатно повторює відомий вислів Лисенка.
Фундаментальна праця Бажанського “Руськонародна музикальна опера” вийшла друком 1900 р. у Львові. Тут було поміщено 88 оперних партитур у фортепіанному викладі з різних досі незнаних українських народних опер. До речі, ця книга, як і багато інших, надрукована накладом автора. В 1914 р. митець видав посібник “Повна інструментація європейських і руських народних інструментів”.
У 1885 році Порфирій Бажанський спільно з А. Вахнянином видав збірник українських хорових творів “Кобзар”, який став однією з перших публікацій такого типу в Галичині. У Перемишлі 1907 р. композитор видав “Другу літургію староцерковних напівів” для мішаного хору. На допомогу вчителям народних шкіл був розрахований підручник Бажанського для навчання співу, теорії музики. Наш краянин – один із тих композиторів, які заклали підвалини професійного галицького мистецтва. Помер Порфирій Іванович Бажанський 29 грудня 1920 р. у Львові, де і похований на Личаківському цвинтарі. У 1986 році в с. Белелуя на Снятинщині йому відкрито пам’ятний знак.
Можливо, читачам буде цікаво дізнатися, що дочка композитора Ольга-Олександра (в заміжжі Озаркевич) була відомою громадською діячкою, однією з перших професійних піаністок Галичини. Вона акомпонувала Соломії Крушельницькій, виступала у концертах Львівського “Бояна”, була фольклористкою і письменницею.