український композитор і виконавець, народний артист України, лідер ВІА «Ватра».
«Те, що він робив, – робив якнайкраще. Манера його творчості захоплювала і захоплює… Звання народного композитора Ігор мав у людей набагато раніше, ані ж це офіційно визнала влада… Він дитиною жив і дитиною помер».
Оксана Білозір
Знаменитий композитор сучасності Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року у місті Радехові Львівської області. Батько, Йосип Дмитрович, працював учителем співів у школі, а під кінець життя – дякував. У нього вдався Ігор своїм музичним талантом. Отож, після закінчення Радехівської ЗОШ № 1, майбутній композитор вступив на хормейстерське відділення Львівського музпедучилища, а згодом закінчив диригентське відділення Львівської консерваторії. Навчався ще й на композиторському відділенні у Л. Мазепи, але диплом не захистив з політичних причин. З Оксаною Білозір майбутній маестро познайомився ще навчаючись в училищі. Чотири роки вони з Оксаною Розумкевич дружили, а у 1977 році побралися.
Після завершення роботи у заводській самодіяльності, з 1979 року Ігор Білозір почав творчу діяльність з вокально-іструментальним ансамблем (ВІА) «Ватра» у Львівській обласній філармонії. На початку 1980-х «Ватра» вважалась одним з найкращих естрадних колективів Радянського Союзу. Ансамбль здійснив велику кількість записів на радіо і телебаченні, не раз був удостоєний звання лауреата і дипломанта пісенних конкурсів-фестивалів. У репертуарі цього ВІА були здебільшого вміло аранжировані Ігорем Білозіром українські народні пісні та його авторські твори. Колектив мав своє неповторне творче обличчя. «Ватрі» були притаманні сердечність, простота і переконливість виконання. Ігор Білозір казав, що треба творити «щиро, з любов’ю і на добро» – таким було кредо «Ватри» і його керівника. Колектив активно гастролював – Середня Азія, Сибір, Далекий Схід, Прибалтика, БАМ, а також так звані «гарячі точки» – зокрема, Афганістан, Чорнобиль. А пізніше були і закордонні гастролі: Польща, Угорщина, Словаччина. Пізніше, у часи Перебудови і незалежної України, «Ватра» гастролювала і в Німеччині, Канаді, США. Також були створені ряд музичних фільмів на Львівському телебаченні: ««Ватра» кличе на свято» і ««Ватра» у Карпатах». Також за двадцять років творчої діяльності Ігоря Білозіра вийшло кілька альбомів з його музикою, серед яких «Ватра», «Многая літа», «Пісні Ігоря Білозіра», «Світлиця», «Пшеничне перевесло», «Коханий», «Любить – не любить», «Колядуйте разом з нами», «Від Бога».
Як композитор Ігор Білозір працював у різних напрямках. Йому належить музика для театру (зокрема, до вистав Львівського національного академічного драматичного театру імені Марії Заньковецької): «Декамерон», «Звичайне диво», «За щучим велінням», «На одинці з долею», «Розорене гніздо», «Олекса Довбуш», «Як ледар щастя шукав», «Василь Свистун». І. Білозір створив музику до кінофільму «Кармелюк», у якому зіграв роль шляхтича; музику до створюваного у 1980-ті кінофільму «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», хорові, інструментальні твори.
Однак найважливішим є пісенний доробок Ігоря Йосиповича – понад шістдесят пісень, величезна частина з яких є хітами, що вважаються народними через широку популярність. Серед поетів, на чиї вірші ним було створено найбільше пісень – Богдан Стельмах, Петро Запотічний, а також Вадим Крищенко, Роман Кудлик, Анна Канич, Михайло Ткач та інші.
Пісенному стилю І. Білозіра притаманний український народний мелос, простота, глибина почуттів, відсутність штучності, мелодичність. Мелодика пісень Білозіра, успадковуючи традиції попередників, отримує супровід електроакустичних інструментів.
Вершинами пісенної творчості Ігоря Білозіра вважають композиції: «Ніби вчора», «Світлиця», «Перший сніг», «Джерело», де найкраще виражене лірико-драматичне начало. На гімнічно-патетичних інтонаціях побудовані пісні «Від Бога», «Встань, народе мій!». Цікавими є пісні «Надивлюся на тебе», «Новорічна», «Многая літа».
Ігор Білозір не писав планово, а більшість його шлягерів були створені саме спонтанно. Так, під час перельоту в Канаду з поетом Михайлом Ткачем народилася спільна пісня «Від Бога»; під час перебування в Афганістані – «Ніби вчора» та обробка української народної пісні «Зеленеє жито». А шлягер «Пшеничне перевесло» І. Білозір, разом з поетом Богданом Стельмахом, створили, їдучи до Львівської філармонії.
Відхід від «Ватри» Оксани Білозір, яка повідомила чоловікові про розлучення та розпочала сольну кар’єру, негативно відбився на колективі. Полетіли геть усі плани. Але «Ватра» з серпня 1991 року переросла у самостійний мистецько-музичний центр. Так, у цьому центрі І. Білозір безкоштовно робив фонограми для талановитих дітей, консультував і продюсував творчу молодь. Через два роки в особистому житті митця стались приємні зміни. Він одружився на філологині Ользі Максим’юк, яка вела концерти.
Останні роки життя композитор залишався у тіні, хоч і написав гарні пісні: «Від Бога», «Встань з колін, народе мій», та інші. Правда, піднесло настрій запізніле визнання: 1997-го року Ігорю Білозіру було присвоєне звання народного артиста України.
Як згадував поет і співавтор композитора Петро Запотічний: «У вечір з восьмого на дев’яте травня 2000-го року Ігор Білозір з друзями відпочивав у кафе «Цісарська кава» на Академічній. Атмосфера була розкутою і товариською. За сусіднім столиком група молодиків співали (буквально горланили) російською мовою брутальну пісеньку. Друзі Ігоря тихенько, але мелодійно заспівали українську пісню. Молодики з-за сусіднього столика зробили жорсткі, в образливій формі, зауваження, з глумливою посмішкою кидали репліки і щодо української пісні. Виникла суперечка. Хтось викликав наряд міліції. Конфлікт нібито загасили, молодики покинули заклад… один журналіст проводжав Ігоря Білозіра додому. Навпроти обласної прокуратури на них несподівано напали ті ж люди. Нападників не зупиняло навіть те, що перед ними відомий композитор, автор багатьох українських пісень, які стали хітами, улюбленець публіки. Навпаки, їх це ще більше розпалювало. Били садистсько-катівським способом: тупим, важким предметом буквально розтрощили основу черепа, потім удар ще в чоло – теж сильна тріщина. І цього садистам було ще замало. Коли Ігор упав, нелюди його ще сильно копали ногами… Як згодом йтиметься у висновку медичної експертизи, сильний серцево-легеневий забій. Майже двадцять днів лікарі намагались витягти його з глибокої коми, але вночі з 27 на 28 травня зупинилось серце народного артиста України, композитора Ігоря Білозіра».
Як повідомляли ЗМІ, «він став жертвою синів високопоставлених чиновників. Убиваючи його, убивали нашу українську пісню, нашу українську мову, убивали наш народ, як убивали його віками».
На межі третього тисячоліття, у вже незалежній Україні, в центрі Львова, майже біля дверей прокуратури, по-звірячому забивають людину. Лише за пісню українською мовою.
Світлана Лещишин