16 листопада 2023 року.Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки. Відділ культурно-просвітницької роботи НМЦКіТП (завідувачка –Яковишина В.Б.) провів чергове засідання обласного об’єднання творчих клубних працівників «Літопис». Тема засідання «Відзначення Міжнародного дня волонтера». У роботі засідання взяли участь 58 членів об’єднання, учасники Народного аматорського театру «Смолоскип» Будинку культури с. Черніїв (директор – Майя Стефінів) Івано-Франківської міської ради, заслужена артистка України Олеся Пасічняк, студенти Навчально-наукового інституту мистецтв Прикарпатського національного університету (керівник – Олександр Заставний).
Творча ідея Світлани Панько, директора НМЦКіТП, режисер Іванна Мошура. Вітала учасників об’єднання заступник начальника управління культури національностей та релігій обласної державної адміністрації, заслужений працівник культури України Мирослава Корнелюк. Спільними зусиллями творчих працівників клубних закладів області на сцені Івано-Франківського академічного обласного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки був створений захід «Волонтери – люди доброї волі».
Обговорення заходу, обмін досвідом провели у актовій залі НМЦКіТП. У фойє для учасників заходу репертуарною бібліотекою (Галина Антонюк) була організована виставка сценаріїв на тему відзначення Днів волонтера, Гідності і Свободи, Голодомору. «Літопис» – це школа клубної майстерності, де можна побачити, навчитись та отримати поштовх для розвитку творчих здібностей та креативних ідей.. Вдячність колективу, що дали змогу провести засідання обласного об’єднання творчих клубних працівників “Літопис”. На цей раз він був присвячений волонтерам, отим добрим, відповідальним, жертовним людям, що так ревно і багато допомагають ЗСУ.
Як болісно і проникливо звучало поетичне одкровення Тетяни Властивої у виконанні воїна 79-ої окремої штурмової бригади Олександра Соколенка: “Це танець твого життя,а значить танець їхньої смерті…Танцюй моя пташко…”І вони танцювали!Щиро, натхненно, вкраплюючи у кожен рух і свою частинку болю і переживання. А це талановиті студенти секції хореографії навчально-наукового інституту ПНУ ім. В.Стефаника. Талановите втілення Олександра Заставного. Як і щирі, правдиві розмисли над темою волонтерства заступниці управління культури, національностей та релігій ОВА Мирослави Корнелюк, директора НМЦКіТП Світлани Панько, яка згодом, до речі, прочитала поезію Іванни Мошури про волонтерку-Софійку, яка збирала яблука, продавала їх і вилучені кошти віддавали воїну, своєму близькому родичу…
Були якісь затерплі, напівзаморожені сльози, і коли на сцену вийшов народний, аматорський драматичний колектив “Смолоскип” БК с.Черніїва (кер.Іванна Мошура). Це був унікальний фрагмент композиції “3.40”( початок війни 2022р.)Талановиті, харизматичні діти промовляли: “коли щось погане по телебаченні-ви мені затуляли очі, коли хтось нецензурно висловлювався-ви затуляли вуха…, а чому тепер нічого не робите, дорослі, чому я така беззахисна… Такий докір у простір сльозився, бо скільки ж дітей і загинуло!
Такі внутрішні суголосся переживань чулися у співі заслуженої артистки України, актриси Олесі Пасічняк, інших виконавців з різних регіонів Прикарпаття, де торкалися потаємин людської душі і диво скрипка скрипаля, і акордеон, і гітарні відзвуки, співи про вдів і сиріт, про наші цвинтарі, де ніби запізнілі журавлі таки залишились зимувати довічно… І десь час від часу і зринало закличне, прохальне, помірковане, порадливе слово Валентини Яковишиної і тонко впліталося у канву цього запитального дійства: віра глибоко проникає у серце і дорослих, і дітей, та й запитально кигиче: “а коли ж цьому всьому, Господи,завершення?! “Особливо, коли вчителька (Іванна Мошура) виводить дітей і кожен вповідає про свої болі і тривоги, а позад спин фотографічний кадр-самотня дитинка у вінку на фоні дощенту розбомбленої школи… Це як мрія розбомблена!
Якось тихо виходимо із зали, аби не сполохати у помислах свої розтривожені думи: вдячність тобі, волонтере, за дрони, за спорядження, за інші військові реманенти, за смаколики, за плетену сітку, за малюнок сонечка, а особливо за яблука, “які збирала Софійка у зажуренім саду…”
Бо це для тебе, воїне! За що тобі Слава! Будь, Господи, з кожним, хто боронить Софійчин притихлий сад… Вдячність всім учасникам і організаторам! Слава Україні!