До 85-і річниці від дня народження украінського оперного співака Ярослава ШОВКОВОГО.
1937 року на Прикарпатті, в с. Печеніжин, на батьківщині славного опришківського ватажка Олекси Довбуша, в родині Андрія і Анни Шовкових народилась третя дитина- син Ярослав. Сім‘я була звичайною. Землі мали трошки, проте ґазда вивчився у місцевого жида на доброго шевця. А ще молоді батьки добре співали, Андрій замолоду навіть танцював у місцевому танцювальному гуртку.
В тридцяті роки в Галичині панувало національне піднесення. У Печеніжині були танцювальний і драматичний гуртки, сильні хор і духовий оркестр. Тут відбувались фестини, масові заходи, люди вчащали до просвітянськоі бібліотеки. Жителі пам‘ятали про козаччину, ЗУНР, січових стрільців, УВО і ОУН. Велику роль відігравала греко-католицька церква.
Родина Шовкових мала невеликий, але сталий прибуток. Виховували дітей, співали пісень. Тоді в Печеніжині співали всі. Славчик ще змалку полюбив пісню. Спочатку співав собі під ніс, а з кожним роком вишліфовувався його дитячий голосок. Тоді він ще не знав, яких вокальних вершин зможе досягнути.
Потім настали важкі часи.
Війна. Андрій Шовковий пішов у повстанці і загинув. Анна залишилась без чоловіка, з трьома дітьми, ще й носила тавро дружини націоналіста. Жили важко. Славко підростав, добре вчився. Після закінчення школи поступив до Станіславського музичного училища (вчителькою по вокалу у нього була Б.Антоневич-Скрипничук).Будучи учнем музучилища, співав у хорі Станіславського музично-драматичного театру і хорі медичного інституту. По закінченні училища вступив до Львівської консерваторіі. Закінчивши консерваторію, Я. Шовковий починає свою трудову діяльність у Свердловському оперному театрі, де крок за кроком утверджувався як соліст опери та завойовував серця глядачів. За своє життя Я. Шовковий працював в Одеському оперному театрі, Казахському та Киргизькому театрах опери і балету, Львівському оперному театрі ім. І.Франка, Чернівецькій філармонії. Виступав на оперних сценах Литви, Білорусі, Болгарії. В його репертуарі арії з опер: «Богема» та «Чіо-чіо-сан» Д.Пуччіні, «Ріголетто» та «Травіата» Д.Верді, «Фауст» Г.Гуно, «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» М.Лисенка і багато інших. Виконуючи провідні оперні партії Я. Шовковий наповнював їх красою та життєвою енергією, даруючи слухачам естетичну насолоду.
1991 року, коли проголосили незалежність України, Я. Шовковий радів – виходить його батько і десятки мужніх печеніжів загинули не даремно.
1992 року Я.Шовкового прийняли до Національної спілки театральних діячів. Наступного року він став співаком новоствореного Київського симфонічного оркестру й хору американського диригента Роджера МакМерріна, з яким 1996 року вирушив у «Американське гастрольне турне».
2004 року захворів. Доживав свого віку в Печеніжині. 2006 року згасла свічка талановитого украінського співака.
Я.Шовковий не одержав звання заслуженого чи народного артиста. Але, як людина великого таланту і великих життєвих випробувань, він завжди пам‘ятав хто він і звідки. Залишився митцем та українцем.
Печеніженці пам‘ятають свого талановитого земляка. М. Савчук присвятив йому свою книжку «Зірки й терни Ярослава Шовкового».
В 2022 році виповнилось 85 років від дня народження Я.Шовкового.
Репертуарно-музична бібліотека НИЦКіТП підготувала книжкову виставку, присвячену творчій діяльності співака.
Шануємо своїх митців. Тримаємо культурний фронт.
Г.Антонюк-провідний бібліотекар,
М.Мрочко- бібліотекар.